Уклавши мирну угоду з Претичем, Куря не пішов із київської землі, а почав грабувати околиці міста та навколишні містечка й села. Нападники зайняли вичікувальну позицію. Може, вони припускали, що Претич – командир передового загону, а за ним слідують війська Святослава. Насправді чинити опір печенігам у Києві було нікому. Не виключено, що печеніги хотіли або напасти на Святослава, який повертався з багатою здобиччю з Балканського походу, або зажадати у нього частину здобичі як відкуп за прохід через їхні володіння. Ось тоді і прозвучали слова докори в адресу правителя. Русі.
«Тоді послали кияни гінця до князя Святослава, зі словами: «Ти, княже, чужої землі шукаєш і дбаєш, а свою залишив. Нас же мало не взяли печеніги, і матір твою, і дітей твоїх. Якщо ти не прийдеш, чи не оборона нас, – то все-таки нас візьмуть. Або тобі не шкода землі своєї, і матері, яка стала старою, і дітей своїх?»
Нестор Літописець «Повість минулих літ»
Почувши погану новину, Святослав повернувся зі своєю дружиною до Києва, розгромив орду печенігів, яка розташувалася біля міста, і прогнав їх у степ. Настав мир. Але не було миру в душі князя. І тут зауважимо кілька слів про те, щомає на увазілітописецьпід фразою «і настав мир». Деякі науковці авторитетно й небезпідставно вважають, щоСвятослав у період свого перебування в Києві активно взяв участь у вирішенні внутрішньополітичних питань. Також він здійснив походи на сусідні держави. Весь цей час поруч зі звитяжцем була його мати княгиня Ольга. Вона робила все щоб убезпечити і захистити виплекану списом і працею державу та зрощену мечем і молитвами династію.
Арабські хроністи стверджують, що після краху Хозарського каганату місцева знать спробувала заручитися підтримкою арабів. Частина хозарської верхівки прийняла мусульманство і, використовуючи відсутність великого князя в Києві, а також активність печенігів, почала вести сепаратні перемовинами з сусідніми державами, князями степових, північнокавказьких народностей і правителів Волзької Булгарії, які також мали свої рахунки з великим князем. Але Святослав І припинив усі сепаратні прагнення в регіонах, підвладних Русі, і вкотре розгромив своїх ворогів. А у 970 році Святослав І здійснив ще один похід на Балкани.
«І сказав Святослав: «Не любо мені в Києві жити. Хочу жити я в Переяславці на Дунаї, бо там середина землі моєї. Адже там все багатства сходяться і з Візантії – паволоки, золото, вино й овочі, з Чехії та Угорщини – срібло, з Києва – хутро, віск, мед і челядь».
Нестор Літописець«Повість минулих літ»
Таким чином, ми з упевненістю говоримо про два походи Святослава на Болгарію. Другий похід мав особливість у тому, що Святослав фактично повертався на вже підлеглі йому території, але в цей час його союзник, Візантійська імперія, почала зовсім іншу гру — відкрито виступила проти Русі.
Поверненню Святослава на Балкани, передували події повязані з активізацією візантійської дипломатії. Болгарам вдалось вибити руські залоги з дунайських міст. Русів вигнали з Переяславця. Війська воєводи Вовка, котрі відступали від Доростола, зустрілися з флотилією Святослава. Не витрачаючи час на підготовку, обʼєднане військо десантувалося під Доростолом. Перемога була на боці великого київського князя.
Після цієї поразки Петра I вразив інсульт. Він відрікся від престолу на користь сина Бориса і усамітнився в монастирі. Там він і помер 30 січня 970 року. Болгарський трон посів цар Бори ІІ старший син царя Петра I й цариці Ірини, який народився в Константинополі 931 року. Неспроможний протистояти Святославу, новий цар уклав із ним мирний союз. Фактично Болгарське царство увійшло до складу держави Святослава. Столицею держави Святослава І було місто Переяславець на Дунаї − стратегічно й економічно важливий центр. Саме до Дунаю прагнули в найдавніші часи воїни зі Степу, саме Дунай був кордоном між романо-германською та скіфо-словʼянською цивілізаціями. На Дунаї була розташована столиця гунського володаря Аттіли, який став родоначальником більшості європейських королівських династій. Його нащадок Кубрат – засновник Великої Болгарії – похований під Полтавою. Сини Кубрата заснували кілька європейських держав: Дунайську Болгарію (Аспарух), волзьких булгар (Котраг), Македонію (Кувер). До сьогодні триває дискусія про те, чи можемо ми зіставляти Переяславець, Києвець, Доростол і сучасну Силістру. Детально версії щодо локалізації столиці Русі доби правління Святослава І Славного розглянуто в дослідженні «Варяги: Чотири столиці Давньої Русі».
